Барвисті, прозорі, з малюнками і без, у стилі мінімал або написані comic sans – етикетки привертають увагу покупців щосекунди, 7 днів на тиждень. Однак одного візуального наповнення вже недостатньо.
Рік тому, якраз у серпні 2019 року, набули чинності 2 нових закони – Закон про інформацію для споживачів щодо всіх продуктів харчування та Закон про виробництво і маркування органічних товарів.
Ці норми поширюються на кожного жителя країни і зобов'язують виробників на всіх стадіях виробництва бути чесними і розкривати одразу всі карти інгредієнти продукції.
Перший закон реформує загальні принципи маркування та погоджує їх з європейськими стандартами. Другий – спрямований змінити філософію виробництва органічних товарів. Тепер їх можна буде впізнати завдяки спеціальному затвердженому маркуванню, а не бутафорським приставкам еко-, біо-, органік тощо.
Тож, спробуємо розставити крапки над “і” та розібратися, що ж насправді має бути на етикетці, як відрізнити органічні продукти і кому вірити.
Перша заповідь Закону — не введи в оману споживача свого!
Ну, почати треба з того, що інформація про продукт має бути точною, достовірною та зрозумілою споживачеві.
І, найголовніше, вона не повинна вводити в оману. Обов'язково має зазначатися інформація про розморожування або піддавання продукції іонізуючому випромінюванню, наявність алергенів, доданої води чи ГМО (і не важливо, як ви до нього ставитесь). Вимоги розповсюджуються і на продажі в інтернеті теж.
1. Труднощі маркування
Маркування – це слова, описи, знаки для товарів і послуг (торговельні марки), графічні зображення або символи, що стосуються харчових продуктів, які розміщуються на будь-якій упаковці, етикетці (стікері), кольоретці, а за відсутності упаковки у документі або повідомленні, які супроводжують харчовий продукт або посилаються на нього. Маркування може містити обов'язкову та необов'язкову інформацію про товар.
Шрифт:
Висота малих літер має дорівнювати або перевищувати 1,2 мм (раніше — 0,8 мм). Якщо площа упаковки менша за 80 кв. см, то висота малих літер повинна бути не меншою 0,9 мм.
Окремо (кольором, шрифтом, стилем) має бути виділена інформація про алергени, які містяться у складі харчового продукту.
2. Показати все: яка інформація обов'язково має бути
Інформація подається державною мовою. Переклад на інші мови — за власним бажанням. Надписи чіткі, зрозумілі, розбірливі, розміщені на видному місці упаковки чи етикетки та не приховані іншими текстово-графічними позначками.
Назва харчового продукту:
Назва харчового продукту — це офіційна назва (назва встановлена нормативно-правовим актом або національним стандартом). Якщо такої нема — використовується звична назва, яка є зрозумілою споживачу без додаткових роз'яснень.
Фізичний стан харчового продукту:
Інформація про фізичний стан має супроводжувати назву — продукт рідкий, заморожений, концентрований, копчений, порошкоподібний, варений тощо. Наприклад: “Ковбаса Сиров'ялена”.
Склад/перелік інгредієнтів:
Усі інгредієнти харчового продукту. Розміщуються у порядку зменшення масової частки, в деяких випадках — у відсотках. Певні компоненти позначаються назвою категорії, до якої вони належать, одразу після якої зазначається їхня назва або індекс згідно з європейською цифровою системою (харчові додатки і БАД).
Алергени в центрі уваги:
Як ми згадували раніше — інформація про потенційні алергени повинна бути виділена серед інших інгредієнтів шрифтом, фоном, стилем або іншим способом.
І що приємно, тепер ця норма стосується не лише продуктів, які ми купуємо в магазинах, а й готових страв, замовлених у закладах — за європейським зразком.
До алергенів відносять:
Злаки з глютеном;
ракоподібні, риба, молюски та продукти з них;
яйця, соєві боби і продукти з них;
молоко та молочні продукти, включаючи лактозу;
арахіс, горіхи, селера, гірчиця, насіння кунжуту і продукти з них;
двоокис сірки, сульфіти (вони кодифікуються як Е220-Е229, Е514, Е515), якщо їх вміст більше 10 мг на кілограм або 10 мл на літр.
Тепер маркувати потрібно не тільки відсутність, але й наявність ГМО. Якщо його обсяг у будь-якому інгредієнті продукту більше 0,9%, має бути маркування "з ГМО".
Термін придатності:
Вводяться поняття "мінімальний термін придатності" і дата «вжити до…", “рекомендується спожити до…", “рекомендується спожити до кінця…".
«Мінімальний термін придатності харчового продукту — дата, до настання якої характеристики харчового продукту залишаються незмінними у межах, визначених оператором ринку харчових продуктів, відповідальним за інформацію про такий харчовий продукт, за умови його зберігання відповідно до вимог, встановлених таким оператором ринку».
«Дата «вжити до» — граничний термін (календарна дата) споживання харчових продуктів, які через свої мікробіологічні властивості є швидкопсувними, визначена оператором ринку харчових продуктів, відповідальним за інформацію про харчовий продукт, після спливу якої харчовий продукт може вважатися небезпечним для здоров’я людини.
Водночас є безліч продуктів, які за умови дотримання встановлених умов зберігання залишаються безпечними протягом певного часу після закінчення мінімального терміну придатності, прописаного у маркуванні (цукор, кава, ковбаса (якщо дотримані умови зберігання), твердий сир (якщо дотримані умови зберігання).
Для певних харчових продуктів, які не є швидкопсувними за своїми мікробіологічними характеристиками, мінімальний термін придатності зазначається добровільно за вибором оператора ринку.
До таких продуктів належать:
свіжі фрукти й овочі, включаючи картоплю, які неочищені від шкіри, не порізані, необроблені іншим аналогічним чином, крім пророщеного насіння та інших аналогічних продуктів, таких, як пророщені бобові культури;
вина, лікерні вина, ігристі вина, ароматизовані вина та інші аналогічні продукти, вироблені з фруктів, крім винограду та напоїв, які підпадають під код УКТЗЕД 220600, вироблені з винограду та виноградного сусла;
напої, що містять 10 і більше відсотків спирту;
випічка або кондитерські вироби, які зазвичай споживаються протягом 24 годин із моменту випікання;
оцет;
харчова сіль;
цукор у твердому стані;
кондитерські вироби, які складаються практично виключно з ароматизованих та/або підфарбованих цукрів;
жувальна гумка та інші аналогічні продукти для жування.
Якщо харчовий продукт зберігається до 3 міс., у даті достатньо вказати день і місяць; 3-18 міс. — достатньо вказати місяць і рік; понад 18 міс. — рік.
Інструкція з використання:
Якщо її відсутність може ускладнити використання продукту.
Умови зберігання:
Для продуктів, які потребують спеціальних умов зберігання та/або умов використання; після відкриття упаковки.
Відповідальний за інформацію про харчовий продукт.
Назва оператора ринку харчових продуктів/дистриб’ютора.
Країна/місце походження зазначається:
Якщо відсутність цієї інформації може ввести споживача в оману;
Для окремих типів м'яса;
якщо країна/місце походження харчового продукту не збігаються з країною/місцем походження основного інгредієнта.
Фактичний вміст спирту етилового:
Назва, кількість харчового продукту та наявність спирту у дозуванні понад 1,2% має розміщуватися в одному полі видимості.
Поживна цінність:
Інформація про енергетичну цінність, вміст жирів (насичених, ненасичених, поліненасичених), вуглеводів, цукру, білку та солі.
Важливо! Якщо упаковка товару менш ніж 10 см2, обов'язково зазначати лише назву продукту, алергени, кількість, мінімальний термін придатності. Інше — на запит споживача.
4. Заморожена, розморожена, свіжа: експертиза
На маркуванні ОБОВ’ЯЗКОВО має зазначатися, чи відбувалося заморожування/розморожування (і дата), адже це суттєво впливає на якість.
Продукти, які були заморожені до продажу, а продаються у розмороженому стані, повинні мати слово «розморожений».
Якщо є таке позначення, продукт не може бути заморожений знову. Тобто термін реалізації скорочується до одного дня, протягом якого він має бути реалізований.
Розглянемо на прикладі креветок чи морепродуктів: є чітка вказівка (ст. 17 закону), що маркування повинно вказувати масу продукту без урахування льодової глазурі. Якщо це не фасовані продукти — риба, м'ясо, фрукти, овочі тощо — покупцеві повідомляють про обсяг глазурі в продукті:
«Якщо харчовий продукт вкритий крижаною глазур’ю (на кшталт заморожених продуктів), маса харчового продукту не повинна включати масу крижаної глазурі».
6. А це точно“натурель”? Продукти, які можна маркувати як “натуральні”
Закон визначає чіткі умови застосування слова «натуральний» у позначенні ароматизатора, харчового продукту й, окремо, молочних виробів.
Відповідно до закону слово «натуральний» може застосовуватися щодо ароматизатора у разі, якщо ароматичний компонент містить виключно натуральні ароматичні препарати та/або речовини.
Використання слова «натуральний» щодо молочних продуктів чи їхніх інгредієнтів допустимо, якщо вони відповідають таким критеріям:
не вироблені з сировини штучного походження;
продукт або інгредієнт не містить інгредієнтів, вироблених із сировини штучного походження;
продукт або інгредієнт не містить штучних барвників чи ароматизаторів, консервантів, стабілізаторів, харчових добавок, підсолоджувачів;
продукт або інгредієнт отримано або вироблено із сировини в результаті фізичних та/або ферментативних, та/або мікробіологічних процесів переробки;
продукт або інгредієнт вироблено без застосування методів генної інженерії.
Якщо ж у молочних продуктах були повністю або частково замінені складові молока (молочний жир, молочний білок, лактоза), або продукт вироблений із використанням жирів/білків немолочного походження чи будь-яких стабілізаторів та консервантів, то його маркувати як «натуральний» заборонено.
Новими нормами забороняється опис або графічне зображення інгредієнтів, які насправді в складі продукту відсутні або замінені на інші. Тобто,“приліпити” глечик з молоком туди, де молочних жирів немає, більше не вдасться.
Це потрібно, щоб людина підсвідомо не сприймала продукт через візуальний образ на упаковці. Те ж стосується м'ясних продуктів: якщо ковбаса виготовлена з курячого м'яса, на упаковці не можна зображувати апетитного порося.
7. Dont panic, it organic: закон про маркування органічної продукції.
Віднині закон "Про основні засади та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції" зобов’язує органічну продукцію бути справді органічною.
Вона виробляється, зокрема, з переважним використанням:
відновлюваних ресурсів, технологій, які не шкодять здоров'ю, біологічних, механічних і фізичних способів виробництва;
способів, які дозволяють уникнути забруднення забороненими речовинами виробничих потужностей і навколишнього середовища.
У випадку з тваринництвом – тварини повинні мати доступ до пасовищ, у випадку з бджільництвом, вулики повинні бути з натуральних матеріалів. Бджоли повинні збирати мед на площі, достатньої для харчування, мати доступ до води.
Виробництво органіки повинно бути сертифіковане. Хто це встановлює? Спеціальні органи сертифікації, які будуть акредитуватися в Нацагентстві з акредитації, а інформація про них міститиметься у відкритому реєстрі. Відкрити реєстр, обіцяють, власне, вже цього року.
Сертифікований виробник органічної продукції отримує право маркувати свою продукцію затвердженим логотипом. Тобто споживач одразу ж все бачитиме на етикетці.
Важливо! Відразу звернемо увагу, що в законі йдеться лише про продукти харчування, і на косметику та побутову хімію його норми не поширюються. Точний список заборонених і дозволених речовин, інгредієнтів та компонентів у виробництві органіки стверджує Кабмін. Наразі в базі законодавства такого документа немає.
Хоча регламентувати норми ми не можемо, але ґрунтуючись на основних принципах ми можемо визначити, яка продукція органічною називатися точно не може:
виловлена або впольована в умовах дикої природи;
така, при виробництві якої використовується іонізуюче випромінювання та гідропонні методи (вирощування рослин у волого–повітряному середовищі, з корінням не у ґрунті);
якщо при вирощуванні рослин і тварин задіюють ГМО, агрохімікати, пестициди, антибіотики, примусове годування, гормональні препарати та стимулятори росту;
у якій вміст харчових додатків перевищує встановлені норми;
якщо вона зберігається поруч і змішується з неорганічної продукцією.
