Пропонуємо дати можливість нашій локальній спаржі трохи підрости, а фермерам — відпочити, та здійснити невеличку подорож на один вечір до сонячної Італії (а якщо сподобається, то може й на декілька). Спокійно! Квитки купувати не потрібно, гастро-подорожі ще ніхто не відмінив!
Для італійців їжа — це як друга релігія. Вони можуть годинами обговорювати ті соковиті ароматні томати від тітки Белли з ярмарки, чи ніжність Буррати з ферми у сусідньому селі. І всім відомо, що повсякденні італійські страви не складні у приготуванні, але наповнені неперевершеними смаками та ароматами. А чому так? Бо вони приділяють багато уваги якості продуктів. Ми з ними на одній хвилі. Тільки-но уяви. Паста з твердосортної пшениці, що виросла на землях, які колись належали італійським мафіозі, а зараз потрапили до дбайливих рук фермерів. Чи каперси з просторих долин сонячної Апулії, які збирають вручну. За кожним маленьким плодом стоїть праця та безмежна любов до своєї справи. А томати? Чи можеш собі уявити, скільки південного сонця вони в себе вібрали? А ти маєш можливість насолодитися цим не виїжджаючи за межі свого міста, та ще й в одній тарілці!
Тож приєднуйся до нашої банди поціновувачів простих, але смачних страв, та вже хутчіш біжи до кухні готувати пасту з тунцем. В оригіналі назва звучить як «pasta con tonno». Найбільш імовірно, що бере вона свій початок на Сицилії, оскільки чимало жителів цього середземноморського острову здавна заробляли на життя рибальством. Але на автентичний рецепт регіону не претендує. Варіантів приготування, певно, стільки ж, скільки й італійських бабусь: хтось додає оливи чи базилік, свіжий тунець замість консервованого чи свіжі томати, використовує спагетті чи пенне. А в нас буде тальятеле, каперси та дрібка магії. Забігаючи наперед, декілька порад щодо інгредієнтів. Пробач вже собі трохи зайвих калорій та обери тунець саме в оливковій олії, а не у власному соку. Він надасть смаку багатогранності та об’єму. Також не варто нехтувати копченою паприкою — зможеш уявити, що пасту готували над тліючим вечірнім багаттям десь на узбережжі Середземного моря.
ОСЬ ЩО НАМ ЗНАДОБИТЬСЯ:
Паста тальятеле — 180 г (5-6 гніздечок)
Тунець в оливковій олії — 160 г (дві баночки по 80г)
Томати очищені у власному соку — 200 г
Каперси— 2 ст. л.
Часник — 3-4 зубчики
Оливкова олія — 1-2 ст. л.
Петрушка — пучок
Копчена паприка — 3 ч. л.
Мед чи цукор
Сіль
ГОТУЄМО
1. Часник нарізаємо тоненькими пластинками, мілко подрібнюємо листочки петрушки, томати розминаємо вилкою, тунець звільняємо від олії, а каперси промиваємо у холодній воді.
2. Пасту відварюємо у ледь підсоленій киплячій воді до стану «al dente», на хвилинку менше, ніж вказано на упаковці, у нашому випадку — це 7 хвилин. Взагалі, краще готувати пасту паралельно з приготуванням соусу, але якщо відварюємо заздалегідь — зливаємо воду, залишаємо склянку води з пасти. Нею ми потім зможемо регулювати консистенцію нашого соусу.
3. У пательні на маленькому вогні прогріваємо олію з часничком, відчуваємо цей неймовірний аромат. Можна сказати, що це ми вже зробили перший крок за борт літака десь в аеропорті Неаполю. Готуємо помішуючи, хвилини 2-3. Нехай часник дещо розм’якне та наситить олію своїм ароматом, проте не засмажиться.
4. Додаємо томати пелаті та паприку. Готуємо на маленькому вогні хвилини 4. Нехай помірно кипить. Якщо соус стає занадто густим — додаємо воду, яка лишилася з приготування тальятеле.
5. Додаємо тунець, розділений на невеликі шматочки, та каперси, все добре перемішуємо, доводимо до кипіння, і готуємо ще 1-2 хвилини. Можна вже спробувати соус. Якщо занадто кисло — додаємо за смаком меду чи цукру. І навпаки: якщо не вистачає кислинки — лимонний сік стане у нагоді. Дрібку солі за смаком.
6. Відправляємо до пательні петрушку й тальятеле. Ретельно перемішуємо. На цьому етапі можемо додати ще води від пасти, якщо страва здається недостатньо соковитою. Прогріваємо хвилинку, і коли всі аромати стали кращими друзями знімаємо пательню з плити.
Викладаємо на тарілки, прикрашаємо каперсами чи петрушкою. Ось і півгодини не минуло, а перед тобою вся Італія як на долоні.
СМАЧНОГО!
P.S.: і не забудь про келих улюбленого білого сухого
